Сьогодні, 19 грудня 2010 року, виповнилося 83 роки корінному жителю нашого села, чудовій людині, Чечую Володимиру Тимофійовичу, який немало вкладає в історію нашого села. За своє життя зробив і робить немало гарних справ. Довгий строк займав посаду директора Трихатської школи, викладав українську та німецьку мову, виховав декілька поколінь трихатчан. Володимир Тимофійович – майстер на всі руки: змайструвати, побудувати, виготовити будь-яку домашню утварь. Сам вирощує сорго, а потім з нього майструє віники. У свої 83 роки знаходить час і сили для розведення бджіл, із задоволенням пригощає запашним медом своїх рідних та знайомих. Та мало хто знає про його потяг до написання картин, це пейзажі, портрети. З малих років його захоплювало малювання. У студентські роки писав багато. Розповідає, що студентське життя у голодні 40-ві було бідне. У гуртожитку писав недорогими фарбами, які міг тоді придбати, траплялося, що своїми роботами заробляв на хліб. Кращі свої роботи дарував друзям та близьким на ювілейні дати. Для рідної школи, в якій працював понад 40 років, писав портрети Леніна, Шевченка, нашої місцевої героїні Валентини Степанової. На превеликий жаль, до цього часу залишилося дуже мало робіт, написаних ним, але вони заслуговують на увагу .

Прыгнуть, и не потянуть за кольцо.
Прыгнуть, и парашют не открыть.
Смеяться смерти в лицо.
Плакать, когда уходить.

Жить? Для чего? Для кого?
Кто сумеет понять?
Сдаться – это легко.
Тяжело по чуть-чуть умирать.

Слёзы – это вода.
Ну же! давай! заплачь!
Полезно иногда.
Ты сам для себя палач.

Ты сам для себя кат,
Судья, прокурор, конвой…
Ну же, давай, зареви.
Не пролив слезы до сих пор.

Хватит смеяться тебе,
Когда подступает боль.
Закричи, зарычи в беде.
Искренним будь с собой.

И когда закричишь ты,
я сумею тебе помочь,
я сумею тебя спасти,
ты не гони прочь.

И когда парашют не открыв,
ты будешь лететь вниз,
я, буду тебя ловить,
возвращая тебе твою жизнь.

Марина Кравченко

Більше 80 робіт миколаївського художника, члена спілки художників України Миколи Главчева представлено на виставці, яка відкрилася у художньому музеї ім. Верещагіна. Автор дав своїй експозиції ім'я - "Україна в серці моєму", і розглядуючи картини, мимоволі дивуєшся, яке велике і добре серце у художника.